З середини жовтня закарпатські базари заповнюються ароматами хвої – починається масовий продаж ялинових (живих чи штучних) вінків, квітів – переважно білих хризантем, свічок, лампадок. Закарпатці готуються до Дня пам’яті померлих, який відзначають 1 листопада. В цей день ідуть на цвинтарі до рідних могил, а облаштовують їх, як правило, ще напередодні.
1
листопада – День всіх святих у західних християн. Саме у цей день
Західна Церква поминає всіх спочилих – адже саме поняття "всі святі"
означає, що в цей день іменини мають носії всіх імен. І далі весь
листопад у римсько-католицькій церкві після Св. Меси моляться за
покійних, чиї імена вірники пишуть на листочках.
На Закарпатті та на Галичині це свято перейняли і вірні Східних
Церков – як греко-католики, так і православні. Причому на Закарпатті цей
день оголошується, як правило, місцевим вихідним, і навіть у радянські
часи, не змігши перемогти давню традицію, влада хотіла було її очолити –
формували колони з учнів шкіл, які йшли на кладовища, де покладали
квіти до могил загиблих воїнів, а вже потім кожен ішов на "свої" могили.
І день тоді називався "пам'яті загиблих воїнів і померлих родичів"...
До речі, на Закарпатті не відзначають гробків, чи Проводів, на другий
після Великодня тиждень, як це роблять в інших областях України. Але
родинами йдуть на кладовища 1 листопада, або – в деяких місцевостях – в
першу суботу листопада. В останньому випадку, напевне, під впливом
осіннього поминального дня в православному календарі, що відзначається в
суботу напередодні дня св. Димитрія (8 листопада). Там же, на
цвинтарях, у цей день правляться заупокійні Служби Божі.
І ще один факт. У цей день – 1 листопада – греко- та римо-католики
Закарпаття поминають єпископа Теодора Ромжу, вбитого радянською владою і
беатифікованого у 2001 році Папою Іваном Павлом ІІ під час його візиту
до Львова.
Володимир Пукіш,
