понедельник, 14 апреля 2014 г.

Маловідома «Жіноча Січ»

До визвольних змагань в Карпатській Україні активно долучилося і жіноцтво

Маловідома «Жіноча Січ» Три роки тому, коли тривало активне розсекречування архівних матеріалів колишнього КДБ, в закарпатському обласному УСБУ відкрили спеціальний інформаційно-довідковий центр, де можна було працювати із цими документами в електронному вигляді. Мене цікавили розсекречені архівні матеріали, пов’язані з Карпатською Україною. Особливо документи про «Жіночу Січ». Оскільки, зізнаюся, мало що відала про участь українського жіноцтва у визвольних змаганнях у Карпатській Україні в 1938–1939 рр.
Йдеться всього про два документи, що стосуються цієї теми,?— реферат відділу «Жіночої Січі» та «Інструкції для трьохтижневого інструкторського курсу від 1 лютого 1939 р. до 22 лютого» для Жіночих відділів «Карпатської Січі» (видані референтурою відділів «Жіночої Січі» 18.01.1939 р. Реферат є своєрідним закликом жінок до оборони держави. Мовою оригіналу (скорочено): «Жінки Карпатської України! Час не жде! Події розгортаються набираючи актуальности — та важливости. Найвищий час віддати свої сили Батьківщині. Всі хто є національно свідомим — всі хто любить свою Землю — свій Нарід стають в ряди «Карпатскої Січі». І ми українське жіноцтво мусимо бути готові разом із січовиками станути в обороні нашої держави… Мусимо бути національно та політично свідомими, щоб бути міцними та не піддатися на агітації ворожих сил». Брали до організації лише дівчат віком «від 18 років вгору».
Для цього треба було звернутися в референтури Жіночих відділів при «Карпатській Січі» у Хусті, отримати інформацію та картку. «Карпатська Жінко! Поруч з мужеськими відділами понесемо поміч і опіку в найдальші закутини нашого Краю… Нехай не лишиться не одна українська жінка поза рамцями Січової Організації. Геть з байдужістю і ліньством. Усі на фронт боротьби за Українську Державу! В силі Карпатської Січі лежить майбутність та могутність нашої Держави! Слава Україні!».
Інший документ — «Інструкції для трьохтижневого інструкторського курсу від 1 лютого 1939 р. до 22 лютого» для Жіночих відділів «Карпатської Січі» — не менш цінний. Він стосується «вишколення організаторок та провідниць в О.?Н.?О. Жіночих відділів Карпатскої Січі». Навчання відбувалося в Хусті, а в останній його день було «святочне заприсяження та іменування». Кількість жінок, яких приймали, була обмеженою — з кожної округи по три кандидатки та стільки ж з Хуста. В інструкції зазначено й те, що претендентка мала мати «укінчену принайменше горожанську школу та дотеперішньою культурно-освітньою, пластовою чи якою небуть иншою працею на громадському полі». А до «зголошення» долучити «останнє шкільне свідоцтво, дотеперішній перебіг життя». Жінки мали взяти із собою два комплекти вбрання, серед них і до виходу, теплий зимовий плащ, дві пари «білля», сінник, два простирадла, горнятко, ложку, виделку, приладдя до шиття, гроші на необхідне.
Шкода, що час пошкодив папір і не можна прочитати, що курсантки отримають, окрім помешкання. Натомість головна Команда застерігала, що курс буде інтенсивний, праці багато, тому просили висилати на курс таких, яким «лежить на серці дальший могутній розвиток «Жіночої Січі». Кандидатки на курс повинні мати вже засвоєні поняття організованого життя». Водночас зазначалося, що «за підбір, вислання на час та вирядження кандидаток на курс відповідають окружні команди».
Єдиний матеріал, який вдалося знайти у пресі щодо цієї тематики («Україна молода», 2010 р.) — молодого історика, закарпатця, а нині киянина Олександра Пагірі, котрий був працівником Галузевого держархіву СБУ України. У своєму дослідженні він підтверджує, що мало хто знає про участь українського жіноцтва у визвольних змаганнях у Карпатській Україні у 1938–1939 рр. і про жіночі відділи — так звану «Жіночу Січ» у структурі військового формування «Карпатська Січ». Перед тим закарпатське жіноцтво вправлялося в активності у різних громадських об’єднаннях — «Жіночому союзі», «Просвіті», «Пласті». 11 жовтня 1938 року Підкарпатська Русь отримала автономію, а вже 9 листопада того ж року в Хусті було засновано військову організацію «Карпатська Січ». До її лав вступала молодь, селяни, робітники, вчителі, колишні старшини українських армій УНР та УГА, члени ОУН, які нелегально переходили на територію Закарпаття через польсько-чехословацький кордон із Галичини та Волині. Всі вони «Карпатську Січ» розглядали як «закваску» для майбутніх українських Збройних сил. Про створення «Жіночої Січі» в пресі оголосили 1 січня 1939 року. На її чолі стала Стефанія Тисовська, заступником була Марія Химинець, коментує О. Пагіря. Після відповідного заклику в пресі впродовж січня 1939-го у багатьох містечках і селищах Карпатської України до осередків «Жіночої Січі» вступали жінки та дівчата, тому невдовзі вона стала масовою організацією закарпатського жіноцтва.
У січні—лютому січовички вже організовували художні вечори та вистави, розповсюджували українську літературу, допомагали незаможним закарпатським родинам. Для підготовки провідниць «Жіночої Січі» з середини лютого до початку березня у Хусті організували інструкторський курс, де навчалося 54 жінки з усіх куточків автономного краю. Цікаво, що, розповідає історик, до програми вишколу входили такі предмети: історія та географія України, обов’язки січовичок, загальноосвітня праця, гігієна, боротьба з неписьменністю, плекання чистоти літературної мови, пошанування материнства, виховання та опікування дітьми, санітарний вишкіл, фізичне виховання (спорт), стройова підготовка («впоряд»), розвідка. 19 лютого близько трьох тисяч січовичок прибули до столиці краю, щоб взяти участь в урочистому марші вулицями міста з нагоди ІІ крайового з’їзду Карпатської Січі. З балкона «Січової гостинниці» з вітальним словом виступила командантка «Жіночої Січі» Стефанія Тисовська.
Переважно січовички шили однострої (чоловічі та жіночі), національні та січові прапори. Були також зв’язковими та розвідницями: передавали вказівки та накази Головної команди в окружні та місцеві осередки «Карпатської Січі». Чимало дівчат працювало на радіотелеграфній і телефонній службі, забезпечуючи зв’язок між командами ОНОКС. Здобували інформацію про розташування чехословацьких військ і плани їхнього військового командування в краї. У Хусті «Жіноча Січ» створила окремий відділ Червоного Хреста, де працювали також професійні лікарі. У домівці «Жіночої Січі» влаштували лазарет для поранених у боях у ніч із 13 на 14 березня 1939 року. Допомагали бійцям і на полі бою. Відомо, що групу дівчат із «Жіночої Січі» угорці розстріляли 16 березня 1939 року під час боїв на хустському напрямку, каже пан Пагіря.
На нещодавньому семінарі проекту Інституту політичної освіти «Пам’ятати заради майбутнього» в Харкові, в якому наше видання брало участь, колишній директор Галузевого державного архіву СБУ України (2008–2010 рр.), кандидат історичних наук Володимир В’ятрович на наше запитання щодо кількості розсекречених матеріалів стосовно Карпатської України сказав невтішне: мало, але всі вони унікальні. Не остання заслуга в цьому вже згадуваного Олександра Пагірі. Загалом за два роки його роботи в архіві, зі слів В.В’ятровича, вдалося опрацювати і зробити електронні варіанти хіба 10% усіх справ (передали півтора мільйона справ). Найближчим часом ситуація не покращиться, бо процес розсекречення матеріалів взагалі зупинився.
Оксана Штефаньо

четверг, 13 марта 2014 г.

75-річниця подій "Карпатської України" на меморіалі КРАСНЕ ПОЛЕ.

У суботу, 15 березня 2014 р. Закарпатська обласна рада  разом із іншими громадськими організаціями проведуть офіційний захід в пам'ять  75-ї річниці подій КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ на меморіалі "Красне поле".
Початок основної частини  заплановано на 13-00



)


Запрошуємо всіх, кому дорогі славні сторінки історії нашого краю вшанувати пам'ять героїв України.  Детальніше  про подію: www.facebook.com 


Дивним чином поєдналися герої  у  НЕБЕСНУ СОТНЮ
1919 р. - герої КРУТ, 
1939р.   - герої КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ, 
2014р.- герої МАЙДАНУ...  
Всі  вони вийшли у нерівний бій за кожного із нас, за Україну, яку любили понад усе, усвідомлюючи, що ідуть на вірну смерть...
Герої не вмирають!
 Світлини із вшанування пам'яті  НЕБЕСНОЇ СОТНІ,   Героїв Карпатської України та Героїв Крут на 75-ій роковині  КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ.
Меморіал КРАСНЕ ПОЛЕ.
Про це на сайті із серії "Історія, якою маємо пишатися..."
http://karpatoukraina-1939.blogspot.com/

Історія пісні "Гей, пливе кача по Тисині"

Історія пісні "Гей, пливе кача по Тисині", яка уже стала своєрідним гімном НЕБЕСНОЇ СОТНІ, виникла на Закарпатті і, схоже, йдеться про події пов'язані із "Красинм полем"

вторник, 5 ноября 2013 г.

запрошую на спільну дружню бесіду

Всіх небайдужих  до нашої історії, хто має що сказати із приводу втілення нашого почину, або послухати те, що скажуть про це інші запрошую на спільну дружню бесіду, 
викладену на ФБ  за засиланням:
https://www.facebook.com/events/178762758996587/


Вебконференція відбудеться у неділю, 17 листопада о 19-00
Що для цього потрібно є викладено на вищезгаданій закладці.


Вебконференція  проводитиметься на платформі нашого поетичного Вебмарафону
"Голос через сторіччя" :
http://marafon.at.ua/index/0-7
Вдячні за перепост і запрошення Ваших близьких


Із повагою Sanator

среда, 16 октября 2013 г.

І МЕРТВИМ І ЖИВИМ І НЕНАРОДЖЕНИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ...



     Те що зараз бачить кожен, хто наважиться таки зупинитися біля меморілу "КРАСНЕ ПОЛЕ" під Хустом, якому ще й 5 років не минуло із часу його створення, спонукало нас ВОЛАТИ до всіх, хто зветься ЛЮДИНОЮ.
     Запрошую переглянути подані тут світлини.  Не важко здогадатися навіть необізнаній людині, що такий стан обшивки стін меморіалу уже цією весною, із допомогою води і морозу - зробить мемоірал місцем встиду для української нації, як такої, що саме так "дбайливо береже" пам'ять про своїх героїв. В тому числі звертаюся і до тих "патріотів", хто повсюди викрикують "СЛАВА УКРАЇНІ!  ГЕРОЯМ СЛАВА!"
      Який приклад подаємо своїм дітям, своїм внукам?
      Чи ж не заслуговуємо на те, аби на наших уже могилах, наші ж діти і внуки приходили мочитися чи справляти свої  потреби? Не хочемо про це задуматися? Наша хата з краю? ...


   Саме ця жалюгідна картина спонукала  мене також набрати та оприлюднити тут цю маловідому, але безцінну, як на мене, книжку, чим привернути увагу українців та співгромадян  до непопулярних сторінок нашої історії.

     Я не прошу про допомогу, а лише апелюю до Вашої людської пам'яті, бо без цього ми приречені бути на задвірках Європи, куди мріємо попасти.
Ніхто не буде нас поважати, якщо самі себе не поважатимемо. 


Саме тому маємо твердий намір:
    - Взяти  це місце під реальну  опіку на тривалий час.

    - Будемо організзовувати свідому молодь для щоденної почесної варти біля меморіалу (у весняно-літній період).
   - Спільно із Вами будемо спрямовувати потік туристів до меморіалу "Красне поле", де плануємо створити у занедбаних будиночках міні-музей Карпатської України 1939 р.
   - Поблизу плануємо зорганізувати місце для наметового кемпінгу молодіжних груп туристів, пластунів, студентів.
   - Вечірні співи стрілецьких пісень тих часів на території меморіалу .
   - Організований нами 10 років назад Туристичний рафтинг "По тисі разом" буде привабливим турпродуктом одночасно і основним середником фінансування цього задуму.

Але.

Ось уже два місяці шукаємо юридичну підтримку цього задуму.  Нажаль,  все й досі стоїть на місці
Далі слів нічого не зрушується.  
Мушу розчарувати також тих функціонерів, від котрих залежить  "одобрямс", хто, мабуть, сподівається на куш за це,  бо "відкатувати" нема із чого...
Це ж стосується і політичних дивідендів: хто на них розраховує - не обіцяємо.
Опонентів, яких ох як немало, також запрошуємо до знаходження компромісів, адже це місце нашої спільної історії, на уроках якої маємо вчитися, аби не повторилося все спочатку...






www.facebook.com/dyspatcher.dkz
=========================================================
P.S.   Станом на 15 березня 2014 р., до 75-ї річниці КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ  проведено ремонт меморіалу.   Плитки стоять на місці тим же ж, вертикальним швом.
У свіжий "мальтер", схоже, цього разу цемент не економили.   Залишається сподіватися на те, що до наступного масового "міроприємства"  не відвалиться, або виконавець  чесно візьме під власний контроль свою роботу.
Питання із мінімузеєм та пропонованою нами популяризацією у дусі патріотичного виховання наразі залишається у підвішеному стані. 
Прошу зголошуватися однодумців для підтримки нашого проекту.

вторник, 15 октября 2013 г.

Туристичний рафтинг "По Тисі разом"

Як основний засіб можливого фінансування  проекту  підтримки Меморіалу "Красне поле" може бути саме Туристичний рафтинг від ДКЗ  "По Тисі разом", у 2014 році якому виповнюється 10 років...


  • туристичний рафтинг на міжсанаторно-курортній флотилії "По Тисі разом" 
    (відстань 9 км. тривалість - 1,5 години,  вартість для члена екіпажу від 70 грн.)
     Цей тур можна буде також включати у будь-який інший готовий тур по Закарпаттю як додатковий "за бажанням".
    Початок запливу м. Хуст,  закінчення - меморіал "Красне поле". 
    На меморіалі відбуватиметься офіційне вручення іменних посвідчень про проходження траси та записів кіно-фото зйомок впродовж туру. 
    На завершення - спільна молитва за убієнних захисників Карпатської України.


  • Закарпаття: Традиції відзначення Дня пам’яті померлих

    З середини жовтня закарпатські базари заповнюються ароматами хвої – починається масовий продаж ялинових (живих чи штучних) вінків, квітів – переважно білих хризантем, свічок, лампадок. Закарпатці готуються до Дня пам’яті померлих, який відзначають 1 листопада. В цей день ідуть на цвинтарі до рідних могил, а облаштовують їх, як правило, ще напередодні. 
    Закарпаття: Традиції відзначення Дня пам’яті померлих1 листопада – День всіх святих у західних християн. Саме у цей день Західна Церква поминає всіх спочилих – адже саме поняття "всі святі" означає, що в цей день іменини мають носії всіх імен. І далі весь листопад у римсько-католицькій церкві після Св. Меси моляться за покійних, чиї імена вірники пишуть на листочках.
    На Закарпатті та на Галичині це свято перейняли і вірні Східних Церков – як греко-католики, так і православні. Причому на Закарпатті цей день оголошується, як правило, місцевим вихідним, і навіть у радянські часи, не змігши перемогти давню традицію, влада хотіла було її очолити – формували колони з учнів шкіл, які йшли на кладовища, де покладали квіти до могил загиблих воїнів, а вже потім кожен ішов на "свої" могили. І день тоді називався "пам'яті загиблих воїнів і померлих родичів"...
    До речі, на Закарпатті не відзначають гробків, чи Проводів, на другий після Великодня тиждень, як це роблять в інших областях України. Але родинами йдуть на кладовища 1 листопада, або – в деяких місцевостях – в першу суботу листопада. В останньому випадку, напевне, під впливом осіннього поминального дня в православному календарі, що відзначається в суботу напередодні дня св. Димитрія (8 листопада). Там же, на цвинтарях, у цей день правляться заупокійні Служби Божі.
    І ще один факт. У цей день – 1 листопада – греко- та римо-католики Закарпаття поминають єпископа Теодора Ромжу, вбитого радянською владою і беатифікованого у 2001 році Папою Іваном Павлом ІІ під час його візиту до Львова.
    Володимир Пукіш,